Баннер

18 04 2011

Ukrainian (UA)Russian (CIS)
facebook1twitter1

Back Информация к размышлению Перспективи проектів “безпечне місто”

Перспективи проектів “безпечне місто”

Оценить
(0 голоса)
Після того, як у 2006-2007 роках пілотні проекти з впровадження міського відеоспостереження було запроваджено у кількох обласних центрах, у бюджетах багатьох міст з"явилася стаття про створення системи «безпечне місто».


New quality of life: prospects of Safe City projects in Ukraine. After several regional centers initiated Safe City projects in 2006-2007, many other cities and towns joined in. Although among the main problems of these projects are insufficient funding and absence of standardized approaches, there are new trends in state management of these projects.
Українські «безпечні міста»

На цей час можна говорити про наявність певного досвіду функціонування цих систем, які вже встигли довести свою ефективність, чи, у деяких випадках, неефективність. Які ж тенденції та перспективи розвитку систем «Безпечне місто» можна виділити в Україні, і як вони кореспондуються зі світовими?

Перша характерна тенденція – у тому, що проекти зі створення систем відеоспостереження для допомоги правоохоронцям починають ініціюватися керівництвом порівняно невеликих міст. Наприклад, у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування цього року переміг проект «Безпечне місто – Каховка.» У невеликому місті Дубно, що на Рівненщині, аналогічний проект впроваджується з 2009 року. Це не дивно – часто саме невеликі міста стають піонерами у впровадженні іноваційних технологій управління, наприклад, «Електронне урядування», про яке йшлося у попередньому номері.

Не відстають і міста-майбутні господарі ЄВРО-2012. Чемпіоном у цьому відношенні на сьогодні є Донецьк: там встановлено 75 камер. У Києві, Львові та Харкові кількість камер відповідно 35, 29 та 40. За заявою заступника міністра МВС В.Ратушняка, розширення мережі відеоспостереження у приймаючих містах є одним із заходів, запланованих МВС для убезпечення чемпіонату. Та й з самого початку підготовки заходів з безпеки ЄВРО-2012 планувалося створення у приймаючих містах так званих ситуаційних центрів. Базою центрів мало стати відеоспостереження, на основі зображення з якого кризовою групою приймалися б рішення стосовно реагування на певні випадки.

Ідея створення таких ситуаційних центрів фігурувала у рекомендаціях УЄФА не випадково: саме так організовується безпека міського середовища у європейських країнах. Спрямування всієї відеоінформації за сучасними каналами комунікації у єдиний центр для прийняття рішення правоохоронними органами та екстреними службами є поширеною практикою також і в Японії та США.

Українські реалії, на жаль, такі, що про створення ситуаційних кризових центрів мова поки що не йде. Часто місцева влада має розбивати процес створення систем «безпечне місто» на декілька етапів та обмежуватися лише певним її аспектом. Наприклад, у Хмельницькому міська влада пріоритетом зробила безпеку автомобільного руху та полегшення пошук викрадених автомобілів, для чого і було введено в експлуатацію систему розпізнавання автомобільних номерів. Аналогічну систему встановлено у Симферополі. Звісно, окремі елементи системи теж допомагають у підтриманні правопорядку, хоча і не дають цілісного ефекту.

Трапляється, що через певні прорахунки навіть ці перші спроби виявляються невдалими. Так, у Луцьку встановили п’ять відеокамер, жодна з яких не працює через труднощі з передачею сигналу. За словами Романа Крохмаля, начальника обласного УМВС, вони намагалися передавати сигнали радіозв’язком, але на заваді стали тролейбусні лінії. Через це доведеться заново прокладати власну мережу, на що поки що немає коштів.

Спрямування всієї відеоінформації у єдиний центр є поширеною практикою


Нерідкі і випадки, коли перший етап реалізації проекту проходить успішно, «безпечне місто» запускають....і забувають про нього. Так системи опиняються заручниками безсистемного впровадження та нестабільності міського бюджету, і все більш очевидною стає необхідність переведення цих ініціатив на стратегічні, загальнодержавні рейки, вироблення уніфікованих підходів. Не виключено, що такий перехід відбудеться у рамках реалізації національних проектів – нового інструменту вирішення соціально-економічних завдань держави. Опікується ними нещодавно створене Державне агентство з інвестицій та управління нацональними проектами України.

Національні проекти – новий шанс?

Серед національних проектів, які є у переліку Агентства, стосуватися «безпечного міста» можуть проекти «Місто майбутнього» та «Відкритий світ», обидва з яких є складовими Національного пріоритету «Нова якість життя». В той час як перший проект має на меті формування стратегічного плану та проектів розвитку міста, другий проект може стати початком створення сучасної комунікаційної мережі «безпечних» українських міст.

Стратегічна мета пілотного проекту «Місто майбутнього», який буде реалізовано у Києві, - узагальнити найкращі європейські та світові практики містопланування та управління просторовим та муніципальним розвитком. Звичайно, для цього необхідна модернізація існуючої інфраструктури. Що важливо, на основі пілотного проекту має бути сформована модель розвитку для інших великих міст та обласних центрів, а також розроблений ряд локальних проектів. Якщо «безпечне місто» увійде до запланованих заходів зі створення пілотного «Міста майбутнього» у Києві, його узагальнена концепція буде втілена і в інших містах.

Не менш важливим у контексті «безпечного міста» є і проект «Відкритий світ», хоч він і безпосередньо не сфокусований на забезпеченні громадського порядку. Його мета – створення інформаційно-комунікаційної освітньої мережі 4-го покоління національного рівня. Оскільки необхідна інфраструктура для такої мережі в Україні на сьогоднішній день відсутня, її будуть створювати практично з чистого листа, а тому можливо передбачити потенціал для масштабування мережі. У Держінвестнацпроекті передбачають, що створену інфраструктуру можна буде використати для впровадження інших державних сервісів, серед яких електронна паспортизація, електронна едина кадастрова система,, координація руху транспорту, єдиної електронної системи для екстрених служб. Таким чином, освітня мережа зможе стати «хребтом» системи забезпечення безпеки.

Отже, національні проекти можуть сприяти запровадженню систем «безпечне місто» кількома шляхами. По-перше, буде вироблена певна стандартна модель побудови системи у пілотному місті. По-друге, можливим буде масштабування та розширення функціоналу освітньої 4G-мережі, щоб зробити її комунікаційною основою для служб, які забезпечують безпеку.


Освітня мережа зможе стати «хребтом» системи забезпечення безпеки


На користь «безпечному місту» може зіграти і те, що національні проекти розбудовуються на засадах державно-приватного партнерства. За умови правильно побудованої інвестиційної політики звичні проблеми з несистемним фінансуванням «безпечних міст» можливо вирішити.

Як же такий напрямок реалізації проектів «безпечне місто» співвідноситься зі світовим трендом у забезпеченні муніципальної громадської безпеки? За даними щорічного дослідження авторитетної компанії IMS Research, саме міське відеоспостереження розвивається найбільш динамічно з усіх вертикальних ринків. Контракти на проекти «безпечне місто» досягають цифр у USD 800 млн. Головною ж тенденцією у прогнозі на 2011 рік є переважання бездротовихих рішень. По-перше, вони скорочують вартість інфраструктури, у порівнянні з традиційним прокладанням кабелю. По-друге, бездротова інфраструктура дозволяє створити мережу у міському центрі чи в історично значимих місцях, де часто це єдиний можливий варіант. Бездротові рішення можуть застосовуватися і з метою передачі даних відеоспостереження з мобільних камер на поліцейських автомобілях до кризових командних центрів. Зрозуміло, що така інтеграція між мобільними та стаціонарними пунктами спостереження зможе дати більшу точність та полегшити прийняття рішень для правоохоронців.

Зрештою, треба пам"ятати і про те, що “безпечні міста” не повинні залишатися поза контекстом вже існуючих державних програм, зокрема, Державної програми інформатизації. Також мають бути прийняті довгоочікувані Концепція та Стратегія розвитку інформаційного суспільства та електронного уряду, які закладуть основи створення “електронних міст” за європейським зразком (про це йшлося у номері “Сек"юріті ЮЕй” 3-2010.) А для того, щоб зробити електронні міста ще й безпечними, вкрай необхідно виробити єдиний підхід до системного впровадження систем “безпечне місто” на базі єдиної комунікаційної інфраструктури.
Фаховий коментар
Олександр Кардаков, керівник Експертної групи з інновацій партії «Сильна Україна»

Інновації в соціальній сфері фінансуються переважно коштом держави та місцевих бюджетів. Проекти «електронне місто» та «безпечне місто» спрямовані на поліпшення якості життя громади, відтак зацікавленою у їхній реалізації має бути саме муніципальна влада. Використання механізмів державно-приватного партнерства передбачає баланс відповідальності держави та бізнесу за використання тих чи інших технологій, адже приватний бізнес завжди краще від держави прорахує можливі ризики та переваги від використання нових технологій. У випадку із соціальними інноваціями бізнес може надавати технічну підтримку роботи електронних систем безпеки, забезпечувати інфраструктуру. Як, наприклад, це вже є у деяких містах: коли приватні телекомунікаційні компанії надають свої відеокамери для спостереження за безпекою чи підключення до мережі Інтернет. Але, на жаль, це поки що поодинокі ініціативи.

Зараз в основному питання в тому, чи сподіватись на «диво», коли знайдеться фінансування на проект в цілому, чи впроваджувати системи поступово, досягаючи мети.

Ми проаналізували досвід Європи та США, та прийшли до висновку, що основні невдачї першої «хвилі» реалізації пов’язані з намаганнями влади вирішити ці питання централізовано, так би мовити, «з центру – до регіонів». В результаті, всі недоліки бюрократизованої системи були перенесени в автоматизовану версію, а тому були не ефективні.

Ми пропонуемо в українських реаліях розпочати зі створення місцевих «Єдиних центрів прийому звернень громадян» - спеціалізованих інтернет-порталів, в межах яких буде знаходитись вся інформація, необхідна мешканцю міста, аби вирішувати життєві питання, пов’язані із взаємодією з міськими службами. Наприклад, починаючи з довідки про те, куди подати заяву на отримання тієї чи іншої послуги, як оформити дитину до школи і закінчуючи бланками проходження техогляду. Надалі можливості цієї системи можуть бути розширені до повноцінної системи «електронного міста» за рахунок запровадження електронного документообігу. І, звісно, зрештою має бути створений єдиний колл-центр, куди зможуть звертатися громадяни з різноманітними побутовими проблемами. Головне питання у реалізації цієї інновації – це бажання місцевої влади щось робити у своєму місті.
Олег Оваденко, менеджер з роботи з ключовими клієнтами компанії Alcatel-Lucent Україна

Побудову інфраструктури сучасної держави неможливо уявити без реалізації комплексної системи управління життям громади.

Прийняття управлінських рішень, в масштабі реального часу, керівництвом громади, органами місцевого самоуправління, структурами, відповідальними за безпеку, повинне рунтуватись на достовірній та оперативній інформації. Таку систему управління неможливо налагодити без створення сучасних інформаційно-комунікаційних електронних систем. Їх складовою частиною є система «безпечне місто».

Аналізуючи досвід впровадження таких систем в Україні та в світі, можна виокремити наступні важливі моменти:

- прийняття рішень про розробку системи управління та наступне впровадження повинне грунтуватись на системному підході;
- основні складові частини системи:
o замовники – виділені адміністративні муніципальні підрозділи;
o органи та системи контролю – камери відеоспостереження, панелі відображення, датчики систем пожежної та охоронної сигналізації, погодні станції, системи контролю рівня води, датчики цілісності інфраструктурних мереж та інші;
o спеціалізоване програмне забезпечення;
o місцева високошвидкісна (на базі ВОЛЗ та систем бездротового радіозвязку 4-го покоління) муніципальна телекомунікаційна мережа.
- економічно, операційно, адміністративно та технічно обгрунтованою є централізація різних систем з органами влади та единим оперативним центром управління місцевою громадою;
- фінансування етапів планування, створення, експлуатації та розвитку таких систем можливо за рахунок інтеграції зусиль центральних міністерств, відомств, місцевих органів влади та зацікавлених бізнес структур шляхом використання нормативно-правової бази державно-приватного партнерства;
- фінансова основа життєдіяльності програм «електронного» та «безпечного» міста можлива за рахунок перехресного субсидування надходжень від різних елементів однієї системи та впровадження цілісних систем як бюджетоформуючих одиниць за рахунок штрафів, муніципальних арендних зборів, надання платних інфокомунікайних послуг громаді;
- створення життеспроможних та ефективних систем неможливе без грунтовного техніко-економічного обгрунтування.

Які існуючі проблеми в Україні не сприяють успішному впровадженню систем електронне місто та безпечне місто:

- відсутність напрацьованої адресної нормативно-правової бази;
- відсутність централізованого та місцевого фінансування у бюджетах всіх рівнів;
- відсутність розуміння владою та суспільством адміністративних та економічних переваг від створення таких систем;
- недоліки інтеграції вертикалі центральних органів влади та горизонталі місцевого самоуправління.

Компанія Alcatel-Lucent успішно брала участь у реалізації проектів в таких країнах як Великобританія, Росія, Китай, Польща, Румунія, Германія, Франція, США та інші.

Сподіваюсь, що впроваджувана в суспільстві Президентом та урядом адміністративна реформа, нові закони та дії органів влади будуть сприяти вирішенню існуючих проблем з впровадження систем управління, що дозволить Україні гідно провести фінал чемпіонату Європи з футболу у 2012 році та побудувати ефективну та безпечну державу для громадян.
Изменено 08.04.2011 08:00

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить